Породила до кінця колоніальної епохи в 1950-х і 1960-х років, весь відділення економічної теорії виріс навколо питання про те, що сприяють економічному розвиткові в бідних країнах. Пропозиція, на якому розвиток економіки була побудована, що бідні країни були нерозривно відрізняється від багатих і так потрібен свій власний набір економічних моделей. Деякі економісти розвитку стверджували, наприклад, що й своєкорисливі, раціональний людина (гомо economicus) не існувало в традиційних племінних суспільствах. Вони стверджували, що тому, що багато бідних країнах була значна сільського господарства і часто залежали від декількох товарного експорту для валютні надходження, економічної політики, які підходять багаті країни не буде працювати для них. З заднім числом багато чого з цього була помилковою, і політики на основі він мав катастрофічні наслідки. Розвитку економістів вважали, що держава довелося зіграти велику роль у сприянні модернізації. Замість цього, результат був величезний, неефективним ¬bureaucracies, пронизана корупцію, масові дефіцитів бюджетів і нестримної інфляції. Протягом 1990-х більшість урядів країн, що розвиваються почав зворотному ці політики і відшкодувати ті збитки, вони повинні були зробити шляхом запровадження політики на основі аналогічні економічних моделей для тих, хто працював у багатих країнах. Секвенування такої нової політики сприймалася зробити велике значення тому, наскільки добре вони працювали. Робити те, що в правильному порядку, має вирішальне значення.