Термін Arte Povera був представлений Італійська арт-критик і куратор, Джермано Celant, в 1967 році. Свою новаторську текстів і ряд ключових виставок, передбачені кількість молодих Італійська художників заснований в Турині, Milan, Genoa і Rome колективної ідентичності. Arte Povera вийшли з мережі з міського культурного діяльність у цих містах, як Італійська Економічне диво негайного післявоєнні роки звалився на хаос економічної і політичної нестабільності. Ім'я буквально означає "бідні мистецтва", але бідні слово тут відноситься до руху за підписом розвідки широкий спектр матеріалів за межами quasi-precious традиційних нафту фарби на полотні, або бронзи або різьблений мармур. Arte Povera тому позначає не бідним мистецтва, але мистецтво зроблені без обмежень, лабораторія ситуації, в яких будь-які теоретичні основи було відхилено на користь повної відкритості по відношенню до матеріалів і процесів. Провідних художників були Джованні Anselmo, П'єро Gilardi Alighiero Boetti, П'єр Паоло Calzolari, Лучано Фабро, Jannis Kounellis, Mario Merz, Marisa Merz, Джуліо Паоліні, Піно Pascali, Giuseppe Penone, Мікеланджело Pistoletto, Еміліо Prini і Жілберту Zorio. Період розквіту руху був з 1967-1972, але його вплив на пізніше непохитна мистецтва. Також може розглядатися як італійський внесок концептуального мистецтва.