Монетарної політики в багатьох країнах покликаний забезпечити, що інфляція є ні занадто висока, так не занадто низька. Стало модним в 1990-х до встановлений центральним банком країни явний темп інфляції до цілі. У 1998 році деякі 54 центральні банки мали послугами інфляції мети, в порівнянні з просто вісім наприкінці 1990 року в яких Нова Зеландія резервний банк став першим, щоб встановити цілі. У найбільш промислово розвинених країнах цілі, або, як правило, середній точці цільової діапазону, для інфляція споживчих цін є від 1% до 2. 5%. Причина він набуває не нульових значень в тому, що офіційний цінові показники переоцінити інфляції, і що країни вважає за краще трохи інфляції до будь-якого дефляція. Монетарна політика потрібен час, щоб мати вплив. Так центральні банки зазвичай засновують свої зміни в політиці консенсусний прогноз інфляції, не її поточною ставкою. Якщо прогноз інфляції в двох років, скажімо, є вище цільового показника, підняли процентні ставки. Якщо це нижче цільового показника, вирізані ставки. Чому є інфляції мети? Настроювання інфляції мети зазвичай йде пліч о пліч з дозволяючи Центральний Банк значний розсуд у формуванні політики, так прозорості в процес прийняття рішень є життєво важливим і тому зазвичай збільшився в рамках процесу прийняття мішені. Що ще більш важливо, полегшуючи судити, чи політики йде по шляху, інфляція цільової полегшує провести Центрального банку для врахування його продуктивність. Pay Центрального банкіри можуть бути призначені для винагородити їх для досягнення мети. Але деякі Центрального банкіри стверджують, що інфляція цільової обмежує їх гнучкість політики занадто багато, яка є однією з причин чому у світі найбільш потужні Центральний Банк, Америка Федеральної резервної системи, повинна інтенсивніше працювати (до цих пір успішно) проти того, що один.