Теорія економіки від 18-го століття до 20-го століття, коли вона перетворилася в нео класична Економічна теорія. Класична економістів, який включений Адам Сміт, Давид Рікардо і Джон Стюарт Мілль, вважали, що прагнення окремих власної заінтересованості вироблено найбільший можливі економічні вигоди для суспільства в цілому через силу невидима рука. Вони також вважають, що економіка завжди знаходиться в рівновазі або переміщення по відношенню до нього. Рівноваги був забезпечується на ринку праці рухів заробітної плати і ринку капіталу шляхом зміни в процентну ставку. Процентна ставка в гарантувало, що загальна економія в економіка була дорівнює загальний обсяг інвестицій. У нерівноважності більш високі процентні ставки заохочувати більш збереження і менш інвестицій і зниження ставок означало менше збереження і додаткові інвестиції. Коли попит на робочу силу піднявся або впав, заробітна плата буде також рости або падати тримати робочої сили на повну зайнятість. 1920-1930-Х років Джон Мейнард Кейнс атакували деякі основні переконання, класичної і неокласичній економіки, яка стала спірального рукава. Зокрема, він стверджував, що процентну ставку, було визначено або під впливом дії спекулятивних інвесторів в облігації і що заробітна плата була негнучкій вниз, так що якщо попит на робочу силу впав, результатом буде зростання безробіття, а не дешевше працівників.